хотілося би стати полароїдним фото
не тому що на плівці, не тому що у кадрі,
а тому що рамка як ореол,
на мить макрокосм світлішим стане в долоні
і за хвилину поглине відчуття
збитого ядерною боєголовкою Сонця,
і розбитих під ногами доріг,
і скалічених слів, що стелилися під кожного
за визначену платню.
а твоя правда давно вже не в моді
як не в моді відбитки в очах.
та скримо і нойз слова не замінять,
не помітять і мимо йдуть
всі ті, кому хотілося б вкласти в губи
свій полароїдний знімок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393122
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.01.2013
автор: В.Воццек