Минають дні, минають ночі
Минуло золотисте літо, гаснуть очі
Оголені дерева жалісно кричать
Густим туманом землю оповило
Довкола мов чужа могила
Сире повітря подих затамовує
Жорстокий вітер душу заворожує
Холодне серце прагне волі
Та як змінити власну долю
Як по тернистому шляху пройти
І досягнути світлої мети
Як лабіринти подолати
В кого поради запитати
Наше буття таке несправедливе
Хтось має все, а хтось немов в могилі
Руками землю розкидає
Шукає ніжності, благає
Щось прагне, та лише втрачає
Лише надією існує
Щастя не бачить та не чує
Буває так, що не везе
Життя бурхливе не чекає
На берег інший викидає
Безлюдний острів, сонце, жар
Де поселилася печаль
Як вибратись у світ життя
Щоб не піти у забуття
Як вижити в імлі незнання
Де правлять гроші і не вірять у кохання….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393180
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.01.2013
автор: Новак Анна