Дивлюсь я на небо, зірками багате,
Ті зорі підказують правильний шлях.
І мрію при цьому, думками крилато,
Пройтися на човні по дальніх морях.
Веслом розбивати навіяні хвилі,
По вітру тримати заточений ніс.
І гордо корити замучені милі,
Ще й знати при цьому, що користь приніс.
Та мріям не збутись, я це розумію,
Не зможу вже вибрати точний маршрут.
Щось сталось зі мною, я більше не вмію…
Щось тягне на дно, велетенське, як спрут.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393182
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.01.2013
автор: Роман Хвиль