[i]Тремтить від біотоків насолоди,
Що пломенями кров гарячу рвуть,
Єство моє, чутливе від природи -
Пульсує, конвульсує, наче ртуть.
Бойчук Роман Німфи насолоди[/i]
Таке єство — біль головний дружині,
За ним пильнуй удень і уночі!
Емоцій сплеск, оргазм... удома нині,
А завтра, щоб не на чужій печі.
Хоч детектива винаймай, їй Богу,
Аби з єства він ока не спускав,
Щоб десь воно не втрапило в облогу
І, щоб його, не дай, Бог, хто не вкрав.
Таких “єствів” багато хто шукає,
Тут привалило щастя, як на гріх.
З дарунком долі ради вже немає,
Аби на кутні не зійшов мій сміх.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393190
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.01.2013
автор: Патара