Все вiдцвiло, вiдспiло,
Житами вiдшумiло,
I лiто пролетiло уже вскач.
Чому ж ми так невмiло
Любов свою згубили,
I заряснiв дощами ii плач.
Що не було мiж нами,
Вiдмiрялось роками.
I нашi сподiвання не збулись.
На самотi думками
Блукаю я стежками,
Тими, де вдвох ходили ми колись.
Вже золотим розмаем
Гуляе осiнь гаем,
I листя тихо стелиться до нiг.
Як часто ми не знаем,
Що у життi втрачаем.
Та вже холодить душу перший снiг.
Що не було мiж нами,
Заметено снiгами.
Розвiяно вiтрами в далинi.
I сивини тумани
Рубцюють серця рани.
Чому ж i досi боляче менi?!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393223
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.01.2013
автор: Лидия Науменко