Зашуміла відлига по стріхах
і зійшла снігом тала вода.
Утамовує корінь горіха,
непідробно зі всім заграва.
Попід тинню в калюжу поллється:
оживуть спориші, первоцвіт.
У природи серденько заб"ється,
навіть стане рухомим граніт.
Висота неба стала так близько:
діставай промінець, забирай!
Облюбовує душу цим блиском
горобців, що закохані в май.
Зашуміла відлига по стріхах.
Перекатами грому від них
полетіли бурульки донизу
геть заснувши до пізньої весни...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393257
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 17.01.2013
автор: Ліна Біла