Завжди любив своє село,
Де жителі привітні, працьовиті.
Воно козацької слави набуло,
Забори наші виноградом оповиті.
Було і озеро в селі, де карасі водились,
Обабіч лісу зеленів баштан.
Траву високу косарі косили,
Жінки носили їсти косарям.
Простір, воля, український дух,
Джерела з кришталевою водою.
Увечорі дзвеніли вулиці в піснях,
Козак кружлявся в танці з дівчинОю.
Край лісу вже давно відцвів баштан,
Жінки не носять за плечима граблі.
Де озеро було – поріс бур’ян.
Де чисте джерело – повиростали дачі.
В село наїхало одне мурло,
Ще й нас повчають, як хазяйнувати.
Вже не повернеш те, що в нас колись було,
Стискає серце від тяжкої втрати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393261
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.01.2013
автор: Роман Хвиль