Розсипалася осінь золотим намистом
І пролилась на місто хмарами з дощів.
Й укривши зверху все жовтогарячим листям,
Приготувала нашу землю до снігів.
Та кожен бачить і шукає в ній своє,
Для кого що буде найближче до душі:
Комусь лиш привід для депресії дає,
А хтось, захоплений, друкує їй вірші.
Згадати навіть Любку:"це-коханка смерті"..
І щось правдиве таки є в його словах!
Але природа-фенікс...має знов померти,
Щоб відродитись...Істина проста.
А я люблю її, що б там не говорили!
Не дивлячись на школу, холод і дощі.
Бо осінь-муза..Ось у чому її сила...
Бо осінь-не для тіла...ні..це для душі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393263
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 17.01.2013
автор: Tkach Nataliya