І степу звук - як у струні...
Цікаво... І немає страху.
Іду босоніж по стерні,
Бо іншого не знаю шляху.
Малий, а кваплюсь на межу -
Там зголодніла мама в полі.
І міцно вузлика держу:
Цибулька в нім і бараболі,
Які зварив для неї дід
І на сніданок і обід...
Напівголодні ті літа
Минули. Вмерли дід і мати...
А степ гуде, мене верта,
Щоб не посмів їх забувати...
17.І.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393268
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.01.2013
автор: Вячеслав Романовський