О, скільки міг би вилити язик,
Про чорні справи голови та тіла,
Якби над ним зубаста плаха не висіла,
Що в п’яти заганяла серця крик.
* * *
Послухай мудреця, та не бери усе
У міх життя, що спакував в дорогу,
Почуй дитя, бо кожен з нас несе,
Частинку істини, отриману від Бога.
* * *
Свята неправда, та що для добра,
Хто має право спраглому бідою
Піднести склянку з брудною водою,
Що зникне міражем в страшній пустелі зла?
* * *
Дві супротивниці Тінь і Душа,
На білий танець Розум запросили,
Чи буде це криваве танго Зла,
Чи в вальсі Мудрості зійдуться світлі сили?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393343
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.01.2013
автор: СИНЕВІР