І знову наші душі обнулилися.
І знову опустіли, знов зеро.
Питаємо себе: «Знов помилилися?
Привиділось? Чи щастя все ж було?».
Амур, мабуть, і цього разу схибив –
Завадив, певно, сильний снігопад.
Дряпнула лиш стріла, а не пробила.
Такий от несмішний невдалий жарт.
Тому й кохання наше швидко згинуло.
Сади он вже у квіти загортаються.
Амур з новими чарівними стрілами
Сидить і в вишнях кучеряво посміхається.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393351
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.01.2013
автор: Ірина Дубейко