Вона тендітна, гарна, ніжна.
А він одинак, він вовк.
Але кохає її палко
І обіймає її ніжно,
Хоч одинак і хоч вовк.
У відповідь вона страждає
Через те, що не кохає
І бачить це і їй болить.
Але ж потрібно відганяти
Хай йде у ліс.
Але ж думки, що не піде
Помре, ось тут, у її ніг.
І так не хоче вона страждати,
Але не може і сказати.
Ось так разом і є-
Його кохання і її жалість.
Та чі надовго? Мабуть ні.
Потрібно чимось відволікти
І тікати, але ж він вовк.
Знайде! Знайде вже лютий,
Тоді ще гірше буде.
Лишається чекати
І ніжність та ласку не давати
Йому набридне холод і сухість
І піде сам... та чі дійде до лісу?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393379
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.01.2013
автор: Пирогова Елена