Я душу Вашу небом зігрівала, -
для мене щастя більшого нема.
Себе питала, мріями страждала
й хотіла правди крихітну межу.
Я ваші очі грозами вмивала, -
і все шукала зоряних доріг.
Та доля щемно снами згордувала
і не зоставила для нас коханий сміх.
І не кажіть, що в серці раптом пусто,
що осінь залишає тінь журби.
Бо хто ж відчує неба сірі згустки?
На Долю схожий "хтось"?..
Але чомусь не Ви..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393401
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.01.2013
автор: Dreaming of You