Перегорнулась ще одна сторінка
Моєї книги юного життя.
Не обминула мене ще одна помилка,
Якої припустилась я сама.
Я ще мала, я тільки вчуся жити.
Та ця наука дуже не проста.
І захотілось знову повторити
Мені все те, від чого я втекла.
Хоч ні, я добре знаю, що не можна.
Не треба вдруге йти в глибокий брід.
І ніч, що така горда і вельможна
Муркоче колискову, наче кіт.
Під колискову цю стуляю вії
І поринаю у солодкий сон.
Бо молоді іще мої надії.
І серце з ними б'ється в унісон.
І вже здаєься ніби все минулось,
І що всередині вже, десь, не заболить.
Та ось пишу, і знову відгукнулось
І десь в душі тихенько так дзвенить.
Я знаю- підросту і зрозумію
Всі вчинки вже по іншому, з нуля.
А зараз просто загорнуся в мрію
Де буде все як схочу тільки я.
Я ще раз обернуся позад себе,
І попрошу пробачення у тих,
Хто зміг розгледіти в мені безкрайнє небо,
Та не зіграв на струнах золотих.
Я вдячна їм за те що були поряд.
І хоч вже щось минуло назавжди.
Та я запам'ятала вірний погляд,
Який мене зігріє в холоди
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393633
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.01.2013
автор: ЮЛІЯ