І знову Прометей…

Історіє...  Стара,  давно  забута,
Водночас  дуже  близька  і  нова.
До  скелі  Прометєм  ти  прикута,
У  двадцять  першому  чомусь  ти  нежива.
-  Хто  той  Грушевський?
                                                                 -  То  така  купюра.
-  Наполеон?
                                 -  Смачний  хороший  торт.
-  А  чув  про  Україну  з  слів  Сюсюри?
-...  Ім*я  це  викликає  дискомфорт.
Ось  так  тебе  ми  дзьобаєм  старанно.
А  ти  що?  Лиш  покірно  потерпаєш,
І  ми  вчимось  не  вчитись  філігранно...
Як  добре,  що  ти  знову  оживаєш.
Я  не  про  ту  історію,  що  в  школі,
У  нас  є  та,  яка  пульсує  в  жилах,
Яка  несе  далекий  присмак  волі,
Хоч  і  на  честь  цю  ми  не  заслужили.
Тримайся  гордо!  Маєш  ще  Климену,
Ще  є  кому  за  тебе  вболівати.
Спасибі,  що  існуєш  ти  для  мене,
Що  я  ще  маю  стимул  існувати...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393670
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.01.2013
автор: Хвостатий Їжак