Народився у дівчини синок темношкірий,
Хоч вони із чоловіком аж молочно- білі.
Був грішок колись у неї, а тепер- невдача,
Тож сумує у палаті, і реве, і плаче.
А сусідка по палаті- жінка темношкіра.
Помогла їй подолати всю оту зневіру:
- Ти іди до чоловіка, щоб там не бувало,
І скажи,що потемнів, бо я годувала.
От дівчина, сльози змила і біжить раденько,
Бо давно уже чекає на неї миленький.
Підбіга до чоловіка, цілує у щічку:
- Не повіриш, наш синок чорний, немов нічка!
Я іще така кволенька, молока замало,
Тож сусідка- негритянка його годувала.
Ото, мабуть, він від неї чорності набрався...
Це послухав чоловік і заусміхався:
- Ми з братами з- під корови молоком впивались,
Та мені лише одному роги передались...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393727
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.01.2013
автор: Любов Ігнатова