Воля

Всі  думали,  що  це  лиш  божевілля:
Субстанція-туман,  що  гнітить  розум.
Не  підлабузні  квіти,  а  бадилля
В  її  думках  несе  для  всіх  загрозу.
Ось  жовтий  дім  відкрив  щасливо  двері,
Всередину  тягнув  ланцюг  обставин.
Лишила  сльози  й  біль  в  минулій  сфері:
"Щоб  тільки  на  коліна  не  упала!"

Вона  живе  і  бореться  таємно.
З  страшною  силою  пульсує  її  думка.
Її  все  труять,  колють...  А  даремно:
Не  знають,  що  крім  сцени  є  лаштунки.
Її  замкнули  в  пустці  злого  сміху.
Він  тут  усюди,  вперто  невловимий.
Наївність  злоби  -  це  для  неї  втіха.
І  серце  б*ється,  б*ється  без  упину.

І  знов  укол.  Шматок  адреналіну.
Душа  гортанно,  глибоко  кричить.
Вона  ж  мовчить  і  лиш  ковтає  слину.
Втомилася.  Вже  й  справді  їй  болить...
А  у  кватирці  небо  синє-синє...
Простягне  руку  -  хочеться  дістатись.
Втекти  заповненою  з  сеї  порожнини:
"Не  впасти  на  коліна!  Не  здаватись!"

-  Ви  бачили?  Ви,  лікарю,  дивились?
Скільки  народу  зараз  у  приймальні?
-  Чого  так  голосно?  І  що  таке  зробилось?
-  Підіть  погляньте!  Вже  підіть!  Негайно!
І  з  виглядом  серйозних  дипломатів
Виходять  з  кабінету  психіатри.
І  глядь:  курток  тут  більше,  ніж  халатів
"То  вже  цирки,  а  не  прості  театри!"

-  До  кого  йшли?  Пригоди  тут  шукають?
Повиганяйте  їх!  Багато  шуму!
-  Вони  відвідувачі,  що  її  чекають.
На  нас  вони  лиш  поглядають  з  глумом.
І  лікар  зблід.  І  лікар  взяв  листочок.
Він  настрочив  щось  (звик  до  геноциду).
Прийшло  в  палату  білих  сто  сорочок.
А  ввечері  справляли  панахиду.

Їй  ще  поставлять  пам*ятник  великий,
Про  неї  ще  складатимуть  легенди,
Не  буде  для  історії  безлика,
І  впишеться  у  кожні  контингенти.
Вона  колись  повернеться,  це  точно,
Бо  інші  не  напишуть  її  долю.
Вона  вродилась  у  міцній  сорочці,
Вона  -  борець.  Її  ім*я  -  це  Воля.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393843
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.01.2013
автор: Хвостатий Їжак