За вікнами дощ хлюпоче
І в скло тарабанить глухо.
Я з ним би пограв охоче,
Та щось не хватає духу.
Дивлюсь у вікно я, мовчки
І щось моє серце точе…
Біжать в рівчаках струмочки,
А дощ невщуха, хлюпоче.
Ось цівки збігають з даху,
Дощу, що вже став водою.
Ох, в юності дав я маху,
Прожив свій вік лободою.
Цей дощ вже добу хлюпоче,
А серце образа крає,
Напевно Господь так хоче,
То ж хай лобода зростає…
І в глиб хай повзе коріння,
Бо дні без дощу найгірші,
Щоб встигло зрости насіння,
Насіння життя – це вірші!
22.10.2009р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394101
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.01.2013
автор: Дід Петро