Якщо плаценту скинув в бруд
І чисту пригорнув дитину,
То вже не смієш пуповину
Занести над дитям, мов кнут.
* * *
У цім житті до всього я вже звик,
Та іноді чиясь рука рве розуміння:
То ворога – що зніме міх з камінням
То друга – що зі заду дасть під дих.
* * *
Буває в Бога просиш, та не помічаєш
Того, що все це він послав тобі сповна,
Тож, коли хліба на колінах молиш,
Вважай, щоб лобом не сколов зерна.
* * *
Чому від дзвонів вечір встав?
Чому завмерли очі з страху?
Чому хтось кинувся із даху,
А шмат вини на мене впав?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394136
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.01.2013
автор: СИНЕВІР