Час – нечесно витікає з крану життя
зкапує і лічильник не крутить, буває
він промерзає й стає брилою в океані
об яку врізаються долі
і кусками з дерева
розлітаються то всьому всесвіту
час
він відмовляється слухати й сам не говорить
не просить пробачень і не прощає
він є поруч тебе,
він із повітрям всотується
і твоє шкіра старіє і в'яне
кисне як молоко….
час дихає твоїми духами
тримає за руку як хлопець закохано
він не відпустить тебе
в океані
із крану твого він стікає
й потрохи
робить айсберг
об який ти розіб'єшся….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394177
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.01.2013
автор: та що пише