На цій планеті правда була нікому не потрібна.
Одні на ній відверто брехали, розуміючи, що вони брешуть.
Інші вдавали, що вони вірять цій брехні, тому що боялися правди.
Вони оплачували брехунів, щоб не чути правди.
Брехуни старанно відпрацьовували свої гроші і тому добре харчувалися.
Ті, кому брехали, їли погано, але брехня допомагала їм не чути бурчання у власному шлунку.
Інколи одні фанати брехні виходили на площі ненавидіти інших. Але найчастіше вони сиділи в своїх норах і злісно шипіли звідти на інших любителів брехні.
Та і сама брехня розділилася на декілька підвидів. Їй було зручно так паразитувати на мешканцях цієї планети.
Це ж просто. Досить приготувати дуже смачне блюдо з ілюзій, злості, ненависті і перекручувань дійсності, щоб, напившись цієї бурди, люди перетворювалися на тупих баранів.
Забуваючи про правило: чим тупіше баран, тим смачніше з нього шашлик.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394183
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.01.2013
автор: Алексей Смирнов