Гнуть спини під снігом ведмеді Карпати
Блукати по них рівноцінно літати
Ні віку ні виду тут не існує
Живе на єдиного бога працює
Тут ближче до неба, аніж до землі
Тумани грацюють в вечірній імлі
Не було початку, не буде і краю
Все в горах одвічне і близьке до раю
В деревах, що з часом погнулись до низу
В краплині води і в жменьці хмизу
У подиху, що понад гір пропливе
Карпатське серце б'ється, живе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394328
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 21.01.2013
автор: Еллі