Це було й не було – дивно якось…
Я в руці усе мну хлібну м’якоть…
Думи стелять, як в блискавці-сні –
Те було
ні, не в сні,
навесні…
Там п’янив запах цвіту дерев –
І за серце та мить так бере…
Поцілунок найперший обпік
І утік
за той ріг,
в інший бік…
Чому так відбувається з нами?
Розпорядник десь за небесами…
То ж розвіявсь бузку синій дим –
Врізнобіч…
Відцвіли всі сади
Й охололи
гарячі сліди…
07.10.2012р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394340
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.01.2013
автор: Променистий менестрель