Колисана цілунком спала нічка,
Накрившися периною з лаванди.
Ій випрала віночок тиха річка,
І загорнула в зірвані троянди.
Колись до мене нічка заходила,
Через вікно в кімнату залізала.
Я ій суху лаванду натрусила.
А вона мене в щічку цілувала.
Натомлена,старенька,полохлива,
Вже в подруги до мене записалась.
В руці у неі злива і малина,
Сама варила чай і пригощалась.
А Янголятка так переживали,
Що нічка ніч проспить,не буде ранку.
Що до віконця крила притуляли
До самого старенького світанку.
Я вкрала одну зіроньку,сховала,
Сама зашила нічки плащ нитками.
А вона мене в щічку цілувала,
І бавила солодкими думками.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394365
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 21.01.2013
автор: Відочка Вансель