Акорд Землі вже незабаром,
і потепління - не причина,
тхне з біосфери перегаром,
і хто ж то винен? Так, людина!
І струни натяті давно,
потрохи рвуться від навали,
чому ж нам людям все одно?
Повітрям дихати - випаром?
Як та сталевая рука,
ми нищим суть, своє коріння
і граєм дружно дурака,
Що за казки та божевілля?
Крок вперед, - що крок назад,
і знову озонова діра,
із неба лине дивопад:
дощі кислотні і сніга!
Мені ти скажеш що, Людино?
Ведеш ти правильне життя?
Та чеше лиш язик уклінно
так день за днем до забуття…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394409
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.01.2013
автор: Натаніель7