Чорна кава, ніжний дотик, поцілунок на вустах,
Смак кориці, влучний погляд й невідомий досі страх.
Він, вона - сидять навпроти, знічені, мов діти...
Та не знають лиш обоє де себе подіти!
Оченята, мов жаринки, проникають в душу.
В тих очах найбільша сила вам сказати мушу.
Тиша хмарою нависла - не зіпсуй, не треба...
Лиш вони напевне знають, що там - вище неба.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394563
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.01.2013
автор: Оля Журавель