Нічого вічного нема...
Навіть і любові
сидить одна біля вікна
і сльози капають вже знову.
На вулиці світить сонце...
Хоч на календарі лютий,
проміння кидає в віконце
тиша. Лиш тікання чути.
Серце та душа поодинокі
нікому, пригорнути, зігріти
ніжне сказать... Щоб усьміхнулися щоки
і почуватьсь потрібною в світі.
З ним була щаслива
та вірилила вперто що назавжди
та доля їх розділила
лишивши болючі сліди...
20.09.2009р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394592
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.01.2013
автор: Ель Демір