Ось і настало: я – пенсіонер,
Яке приємне і лякливе слово.
То ж буду рахувати відтепер,
Що залишилось від життя земного.
Але чиновник все підрахував:
Шістдесят три і геть із цього світу.
В бюджеті вже мене він поховав,
Щоб вдовольнити діючу еліту.
А я ще мабуть трохи поживу.
З руїн державу треба ж піднімати!
І пенсію зароблену свою
За комуналку стану віддавати.
Дивись – міліонери приклад мій
Наслідують і візьмуть за основу.
Та, певно, вже не доживу до мрій
Уздріти націю величну і здорову.
До віку статистичного дійду –
Чиновник, може, пустить на поруки.
А поки хліб з цибулею жую –
До м’яса не доходять чисті руки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394694
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.01.2013
автор: Г. Король