Писати, може, не потрібно?
Зійшлося грубістю життя:
Хтось перед чином гнеться плідно,
А хтось смакує матюка.
Мовчить поезія від болю,
І тільки інколи, ден-де,
Дзеленькне тихо, ніби в полі
Маленький перепел пряде.
І в пісні тій я відчуваю
Нового, вільного творця.
А разом з ним, достотно знаю,
Відродженого читача.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394887
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.01.2013
автор: Г. Король