„У гóроді Бузина, а в Києві дядько”
Чи ж можна бути суддями борцям,
Які шляхи до звільнення шукали
Вкраїни неньки, рідної землі?!
А ми у них, сердешних, не спитали,
Як тяжко за кордоном без рідні.
То ж чи не гріх судити бідних нам?!
В ту давню пору тяжко їм жилось,
Вони життям за помилки платили,
Були часи ворожі і лихі,
Бо вороги Вкраїну поділили
На Захід й Схід на довгії роки.
Лиш нам побачить злуку довелось.
Було це в час радянської доби,
Коли Вкраїна врешті об’єдналась,
Хоч волі ми не мали ні на грам.
Голодомором й тюрмами карали
Лиш за думки. О горе тим борцям!
Не кожен стати зміг до боротьби!
Вони і помилялися, як знать,
Не хибить той лише, хто не працює,
Бо формувалась нація в борні.
Тепер Вкраїна радісно квітує.
І ганити їх, бачиться мені,
Неначе б то в криницю наплювать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395021
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.01.2013
автор: Мірошник Володимир