Минув вже рік як ми не бачились з тобою
Та образ твій я й досі пам’ятаю
Від спогадів вже серце калатає
І скривджена душа на самоті
Я думала, що почуття у нас не ті
Ти був розвагою для мене
І рани від минулого латав
Так палко й ніжно цілував
Так щиро і з любовю обіймав
Живу тепер на самоті
І кавалери всі не ті
Не ті слова, не ті зізнання
Та лиш на мить згадаю я тебе
І ледь сльоза по скроні не тече
Ти не зі мною і не мій
І відблиск подиху чужий
Я гралася тобою як хотіла
І не помітила коли тебе я полишила
Ніколи я не знала сильних почуттів
Та він нікчема, він нас посварив
Остання ніч, ніч нашого прощання
Ніжні слова і подихи кохання
Пориви тіла і душі злиття
Я зарес відчуваю каяття
Я зрадила тобі й сама не знала
Що лиш тебе єдиного бажала
Та ти не кращий , твій обман
Ще й досі в голові стоїть туман
Від несподіваної звістки –
В твоєї мами є уже невістка
Виходить зрадили обоє
Виходить зрадників вже двоє
Як розібратись в наших почуттях
Коли разом – не відчуваєм страх
Та відстань нас давно вже розлучила
Пригадую тебе й мовчу , немов, могила
Кому ж це можна розказати
Що ти закохана, а він жонатий
Ти знаєш час лікує рани
І серце битись перестане
Знову зустрітись доля не судила
І далі я мовчатиму, немов, могила….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395038
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.01.2013
автор: Новак Анна