Я стану тим, ким хочу бути
не режисером
лікарем
портним
я стану вірною душею
товаришем, дочці своїй
я буду слухати ці очі
я буду бачити слова,
яких вона сказала мало
за ці короткі роки
страждання, не життя
усмішку гарну, жести, руки…
які я буду пам`ятати
останні спогади, в палаті…
я бачив ледве дихаючу ляльку
яка хапає ніздрями повітря
таке розріджене і дике
не пристосоване до цього тільця
тепер є тільки домовина
і хрест маленький вже дубовий
не калиновий, не ліловий
як мова, чада не мого
це лиш вигадки
ось і все.
закінчую я вірш свій так просто
лиш слівцем…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395137
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.01.2013
автор: Fesachok2