А правду вділи у красиві шати,
Клейноди та корону їй віддали,
Ликують всі – На троні правда стала,
Хоча брехня, як компроміс, для неї була плата.
* * *
Якщо зі шкоди всім ти пестився в меду,
Згадай про хробака фруктового сáду,
Упаде його рай, і з яблуком зігнилим
Душа його згорить в пекельному аду.
* * *
О скільки солі з’їсти треба,
Щоб землю бачити крізь небо,
Крізь пелену очей дитячих,
Де бачив все, та став незрячий.
* * *
Якщо свідомо став в *багно*,
Зійшовши з Божої дороги,
То знай, смердітиме воно,
Скільки б не мив свої ти ноги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395143
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.01.2013
автор: СИНЕВІР