Сусідці бабі Свєті
"... Голодаю... не против кого-то, а просто - кушать очень хочется»
- фрагмент з кіно «Небеса обітовані»
Присіла трохи – сил немає... голодую.
Так само, як і Волкова - з кіно,
Бо й я "не проти когось" - не бастую,
А просто - "кушать хочется"... й давно.
Вік відробила, в старості – бідую.
А як мені тепер, скажіть, прожити?
Робить негодна - важко вже й ходить...
Хоч діти й є, та у дітей кредити,
Які вони не в змозі поплатить -
Тих олігархів треба ж чимсь кормити.
Що ж мої пенсії?! Десь більшу половину
Сплатила комунальній кабалі,
бо хоч живу сама, та числюсь с сином,
що відробляє банківські борги.
Отож субсидії держава мі не винна.
Оце була учора в магазині -
То краще б не заходила туди -
Лежать всілякі їства на вітрині,
Та добре, що затиснені у склі -
До них причеплені такі скажені... ціни.
На сир дивилася... взяла буханець хліба,
Очима напилася молока...
Онукам по цукерочці купила -
Бо чим згадає бабцю дітвора?
Нехай свого іще пом'януть діда.
Ось чийсь синок, бо мчить, як те торнадо -
Не бачить ні калюжі, ні мене -
чи може то відлуння від бровади,
що я за нею йшла, немов коша сліпе?
Згаса Надія.
В серці біль та зрада...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395180
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.01.2013
автор: Кайгородова