В долонях все тримала ніжна ніч,
В самої коси до землі,довжезні.
Але скажи:у чому тепер річ,
Що руки всі подряпані,старезні?
Хіба не я лаванду віддала,
Щоб ти із неї крем собі зварила?
Щоби зварила пахощі,масла,
Щоб панною прегарною ходила?
Хіба не я дарую чобітки,
Такі як в мене,разом вибирали.
Нагадуєш ти знову про роки,
Що зорі тебе вчора пригощали?
Дивлюся-п"є вино сьогодні ніч,
Протягує мені напій з зірками.
Вкладу я спати ніченьку на піч,
Бо находилась босими ногами.
Сама я зорі вичищу,сама,
Бо ніч стомилась,ось її перина.
Зловила місяць я біля ставка,
Де в решеті водицю я носила.
Хто говорив,що воду в решеті
Ніколи у житті нам не носити?
Та лід скував дірки,в мене на дні
Сім тисяч зір,що хочуть воду пити.
Сама я зорі вичищу,сама,
Натру до блиску,кину знов на небо,
Я сім лише для Горлиці взяла,
Бо їй сьогодні їх найбільше треба.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395182
Рубрика: Присвячення
дата надходження 24.01.2013
автор: Відочка Вансель