А мої світанки, умивали роси...
Так я пам"ятаю, те дитинство босе.
Полудневу спеку, дощі окропили,
То ж бо моя юність, котру я згубила.
Розпустило коси, моє надвечір"я,
Вже морозу ниті обплели подві"я.
А як прийде вечір, а за ним і нічка:
- Гарна колись була, - скаже хтось: - як чічка*.
* чічка - діалектичне гуцульське квітка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395205
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.01.2013
автор: Ніжність - Віталія Савченко