Збігають дні, а ніч повзе,
Вже за роки стомились руки,
Покрите зморшками лице,
Чекає вічної розлуки.
Життя прожив, пройшов війну,
В спині осколок і по нині,
Війна проклала борозну,
Через все серце ще й по спині.
А, як тепер у ці роки,
Коли нікому вже не треба,
Були ж на фронті юнаки
І захищали землю й небо.
Для нас один у році день,
Нема «хрестів» тепер у небі,
Своїх співаємо пісень,
П’ємо «армійські» при потребі.
І куримо свій самосад,
І голову беремо в руки...
Давно відцвів вишневий сад,
Залишив нам старечі муки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395252
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.01.2013
автор: Віталій Назарук