Чи вам доводилось буть в полі,
Коли засніжена зима?
Як побуваєте, ніколи
Не скажете собі: дарма!
Ти, ніби птиця, що на волі.
Одна-єдина на землі...
Лише далеко дві тополі
Ледь-ледь видніються в імлі.
Я не одна: зі мною вітер.
Мені в обличчя снігом б"є.
Лише він може розуміти,
Що значить в серці воля є.
На мене скоса поглядає...
Так хоче збити мене з ніг.
Неначе ворон, все кружляє,
І хльосткий чую в вухах сміх.
.
То розкуйовджує волосся,
Зриває шарф з моїх плечей.
А ще мені чомусь здалося,
Що ніжно стер сльозу з очей...
Тепер я тільки зрозуміла,
Що він самотній, як і я.
І що душа його зраділа,
Бо одинокість дошкуля.
Тому і виє в полі часто,
Чи на засніжених дротах.
А чи-то стука час від часу
В вікно, неначе пізний птах...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395282
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 25.01.2013
автор: Н-А-Д-І-Я