Її уста холодні від надії,
вона її в обійми прийняла.
І солодко від подиху у шию,
в повітрі лиш витає пустота.
В руках у неї дні і ночі,
холодний вітер виє за вікном.
В думках вона на морі в Сочі,
а на яву десь під мостом.
На хвилі річки, стомлену від бурі,
пускає паперовий корабель.
Він допливе туди, де зорі,
і де немає ненависних їй земель.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395345
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.01.2013
автор: Анна Беляева