Хоч зустріч наша випадкова,
І все минуло, наче в сні,
А вечір місячну підкову
На щастя викував мені.
А, може, кінь згубив в блакиті
Там, де проліг Чумацький Шлях?
Бо все ж дива бувають в світі,
А коні є і в небесах.
Давай ту місячну підкову
Одну розділимо на двох
І знов нап’ємося любові:
Суддя нам Бог,
Суддя нам Бог.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395353
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.01.2013
автор: Лариса L