А мені б просто дихати глибше,
Щоб наповнював кисень легені.
А мені б посміхатись частіше,
А мені б трохи щастя у жмені.
А мені б трохи тиші у буднях,
Трохи спину рівніше і плечі.
А мені б не зостатись у дурнях,
А мені б не згубитись у втечі.
А мені б лише краплю натхнення,
Лише слід у історії вічній.
Може, вісточку, може, знамення,
Чи діагноз у карті клінічній?
Може, дивна і не актуальна,
Та давно я хотіла спитати:
Може, це уже я ненормальна,
Чи сьогодні не модно бажати?
Бо довкола вже пусто в обличчях,
Все так просто і навіть занадто.
А у мене душа в протиріччях,
А у мене думок забагато.
А мені б лише дихати й знати,
Що ще трохи – і стане простіше.
Треба вірити. Вміти чекати.
І себе залишати у віршах.
25.01.2013 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395399
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.01.2013
автор: Альбіна Кузів