мій дім - люлька, напхана тютюном
випалює мене роками,
таврує.
не стане жодних розчулень
аби перебинтуватись дорогою
і врешті зізнатись собі,
що це ТИ.
гордині останні краплі
як прострочений еліксир.
я лише сполоханий звір
під прицілом старого мисливця
і чомусь не мовчиться
і чомусь так не хочеться йти.
на заметах паруючих
твого тремтіння сліди.
тільки глибше щоденних горінь
віддає нам тютюнобайдужістю
я застрягла снігами
в дитячості димарі
залишайся
я швидко одужую...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395425
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.01.2013
автор: Biryuza