В бездумних думках я вирушаю десь далеко,
крізь дощі, сніги і грози я лину аж до хмар.
Вже близько, вже відчуваю ту холодну спеку,
Ще мить і дістану твій чарівний дар...
...Ти вважаєш, що це найкращий подарунок,
бо коштує дорожче звичайних речей.
Це не велекий, і не маленький, і взагалі не пакунок,
І ніяк не торкнеться він моїх плечей.
Ти передарував мені все що можливо,
тепер вже перейшов ти на зірки.
Але ж для мене це зовсім не важливо,
я ж тільки хочу щоб був поруч ти...
Та все ж цікаво, що то за дарунок,
я змогла, долетіла, доторкнулась і...Впала.
Краще б таким гарячим був твій поцілунок,
А може я тебе й не знала, не знала, не знала...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395459
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.01.2013
автор: Інна А.