ін’єкція зими у скло нашого світанку
не рятує від передозування натяків
на дотики споріднених рук-душ
в тебе агонія
в мене апатія
не закінчуйся скрипом дверей
у квартирі навпроти
не піднімайся вище своїх слів
і не снись у моєму телепросторі
дефіцит розуміння
лікується клітковиною
давай зіграємо в карти
врятуємо стіни від звуження
і себе від замінників зими
налаштовуємось на тишу
завтра позбудемось внутрішніх татуювань
а зараз
я залишу свою шаль
на кріслі
посидь
поруч
побудь
чиїмись рухами в танці
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395483
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.01.2013
автор: Нова Планета