***
Вона молила в Бога забуття.
Їй серце рвав гіркий болючий спомин –
Про Нього.
Він же був її життям!
Її надією, опорою, любов’ю…
Вона зверталась з плачем до зими,
Щоб холодом та сльози вгамувала.
Щоб спогади про Нього заховала
Під сніжним покривалом до весни.
А Він?!
Він поспішав пробачення просити!..
У ноги впасти був готовий без питань!
Та у зими на все є власний погляд…
Не допоможуть ані ніжність, ані догляд:
Не відчуваючи ні болю, ні жалю,
Адже у кригу серце закував мороз,
Вона, неначе Сніжна Королева,
Не здатна на любов і співчуття.
І вже не чує Його каяття…
19.01.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395531
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.01.2013
автор: Adelina