Я вирощу тобі лимонне дерево,
Поливатиму його своїми віршами
І твоїм невипитим чаєм,
А коли нас переповнить відчаєм -
Ми будемо їсти плоди
Солодкі, мов все, що є між нами.
Лимонів буде стільки, що
Зваримо собі найсмачніше у світі
Натхнення і холодною зимою
Будемо черпати наввипередки його ложкою
І писати вірші про прощення,
Про невипитий чай, про лимони
І що робити з ними,
Про те, що насправді
Я люблю мандарини…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395649
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.01.2013
автор: Лєна Журавель