Ти обіймеш мене, буде дощ за вікном
І заглянеш у очі байдужі
Я не можу сказати мрійливе люблю
Ти ж не хочеш залишитись радим лиш дружбі
Ми не зможемо стати щасливим кінцем
Та не хочем лишатись чужими на віки
Ти як щастя шматочок із злої зими
Я як кинутий камінь тупої утіхи
Я не казка їз твоїх ранкових богем
Я не доля, що була як ти кароока
Я не щастя, не вірність, я просто кінець
Нашій пісні та снам, твоє горе і рок твій
Я не вмію складати уламки в слова
І не вмію примусити серце сміятись
Я не стану у танці брехні танцювать
я не хочу, не можу й не буду мінятись
Я весь збір твоїх раньше відкинутих доль
Я все те,щоб ти розумом точно не вибрав
Я не хочу зламати молодість скронь
Ти пробач! я чужа і твоєю не буду.....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395650
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.01.2013
автор: Sandrovskaya