Четверо, не рахуючи мене

Нас  було  четверо,  не  рахуючи  мене
В  нас  були  знайомі,  рахуючи  нас  своїми  друзями  
В  нас  був  синій  елем,  і  міцний  «Портвейн»
Ми  напивалися  до  чортиків,  рахуючи  це  нашою  «Свободою»
Ми  боялися  старості,  особисто  я  боявся  старості  –  вони?!,  я  точно  не  знаю!
Ми  ніколи  не  тратили  гроші  на  чай,  і  ніколи  не  залишали  чайових
Можливо  тому,  що  ніхто  в  нашому  місті  не  залишав  чайових
В  нас  була  одна  мрія,  можливо  ілюзія,
Триматися  разом  до  кінця  життя
На  даний  час  нам  це  вдається.
В  нас  не  було  грандіозних  планів  на  завтра,  ми  жили  сьогодні
А  якщо  і  були  плани,  то  явно  не  працювати
Ми  думали  лише  де  пробити  синій  елем,  і  пару  пляшок  пива  на  завтра
Наше  життя  нагадує  українську  комедію
Тобто  її  ще  не  зняли,  а  актори  вже  готуються  до  зйомок
Згадуючи  наші  минулі  пригоди,  п’янки,  приколи,  подорожі  і  блювотиння
Ми  зависали  на  стріхах  будинків,  дивлячись  бокс  і  п’ючи  дешеве  пиво
Граючи  карти,  затискаючи  між  пальцями  синій  елем.
Ми  разом  проходили  підлітковий  період
Бунтуючи  проти  всього  дешевим  алкоголем  і  цигарками
Ми  не  прогнулися  пройшовши  його
Ми  не  потонули  в  дешевому  алкоголі
Ми  навіть  ніколи  не  ставили  його  на  перше  місце
Як  здається  з  перших  рядків,  цього  (не)  вірша
Ми  не  рахуємо  днів  до  забуху,  
В  нас  не  трусяться  руки  по  ранках
Нас  не  покосив  зелений  змій
Як  деяких  наших  знайомих,  рахуючи  нас  своїми  друзями
Нам  добре  навіть  і  без  грошей
Просто  бачитись  і  говорити  про  все.
Я  завжди  думав  що  життя  –  це  штука  підступна,  так  само  як  дружба!
Згадуючи  наших  минулих  друзів…
Минулі  друзі  полопали  як  надуті  гелієм  повітряні  кульки
Кожен  з  них  набравши  певну  висоту,  лопав  від  тиску  який  давив  їм  на  плечі!
Залишилось  лиш  четверо  нас,  не  рахуючи  мене
І  знайомі,  рахуючи  нас  своїми  друзями
Вони  не  розуміють  що  насправді  це  велика  ілюзія
Вони  прості  перехожі,  зігравши  певну  роль  в  нашому  житті
Особисто  я,  думаю  так!
В  кожному  з  нас  існує  щось  своє
Тобто,  в  нас  чотирьох,  не  рахуючи  мене
Я  ніколи  не  буду  проти  підставити  їм  своє  плече
Коли  їм  потрібно  буде  це
Нас  все  ж  таки  залишилось  четверо,  не  рахуючи  мене!
                 
                                                                                                                                                             26.01.2013р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395849
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 27.01.2013
автор: Марек Кузьма