Любити мало. Вірити потрібно.
А я не хочу. То ж прости.
З тобою тьма, без тебе – світло.
Я так не можу. Відпусти!
Ми дуже різні. Праве й ліве,
Ми два світи чужих імен.
Люби її. Несправедливо?
Так краще. І без слізних сцен!
Ми ідоли для інших індивідів
І їх ненавидим, бо люблять нас,
Прощаєм зради різних видів
І знов брехня… В останній раз?
Кохання – не твоя стихія,
Краще одній, ніж з ким небудь.
Ти знов прийдеш, опустиш вії:
«Почнем все заново?» - Забудь!
Твої слова в хмільній безодні
Для мене втратили свій зміст.
Рука і серце вже холодні.
Сірник в руці. Палає міст.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395884
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.01.2013
автор: Лєна Журавель