Мені так треба. Що ж зробити?
Сміятись лиш собі у вічі..
І існувати просто, а не жити..
Й слова кувати у «не вічні».
Мені так треба. Знаю. Знаю.
Давно вже знаю, що так має бути.
Як свічка тихо догораю,
А вам лишилось лиш задути.
Мені так треба. Треба. Треба
Від свого ж бумерангу не втечеш
Стояти лиш й чекати свого неба
бо пеклом вже не обпечеш.
Мені так треба. Тут не зміниш долю.
Терпіти вмію. Та й усе стерплю.
Сміятись буду. Буду мати волю,
І ні сльозинки більше не проллю.
І буду довго говорити,
Нема чи є в отім потреба.
І жити буду. Буду жити.
Бо треба так. Мені так треба.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395891
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.01.2013
автор: Тетяна Хоронжук